КРОВОЗМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто допустився кровозмішення. Вмираючий.. спитав напівпритомне: — Де він, цей злодій, цей розбійник, цей проклятий кровозмішник? (Оп., Іду.., 1958, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 361.