КРОВ’ЯНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., рідко. Те саме, що крива́вити 3, 4; закривавлювати. Тупа ворожа сила Отрути повіддю лилась, Маляток білих кров’янила (Рильський, II, 1960, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 362.