КРИЇ́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що за́хисток; схованка. Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека, коли [б] йому не вдалось.. сховатись у безпечну криївку і добути меча (Фр., VI, 1951, 9); З галасом.. та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок і обпали Параскіцу (Коцюб., І, 1955, 272); // Місце таємного зберігання чогось або перебування когось; потайник, сховок. Вислідив я ту криївку. Де мій батько скарб сховав (Фр., XII, 1953, 45); Хлопці.. готувалися якнайшвидше повзти до своєї постійної криївки: німецького складу (Ю. Янов., II, 1954, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 344.