КРИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч.до криши́ти 1,2; // у знач. прикм. Мотря насипала галушок у миску і поставила на столі коло тарілочок з.. кришеним салом (Коцюб., І, 1955, 44); За дверима канцелярії селяни курили кришену махорку (Мик., II, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 354.