КРИ́ХТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кри́хта. — Ти знаєш, що в мене в хазяйстві зайва крихточка не пропадає (Н.-Лев., І, 1956, 383); Тяжко, важко.. Мучитись у горю, а не вміти Того горя й крихточку вменшить (Фр., X, 1954, 25); — Ну то дай же я поцілую тебе, моя крихточко!..— нахиляла [сусідка] Надіїну голову до свого упрілого обличчя (Баш, Надія, 1960, 28).

◊ Ні (ані́, і) кри́хточки — те саме, що Ні (ані́, і) кри́хти (див. кри́хта). Марта не була на їх [батьків] схожа.. ані крихточки (Григ., Вибр., 1959, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 353.