КРИХТИ́НА, и, ж. Те саме, що кри́хта 1, 2. Їдуть [три брати] так не день, не три дні. Вже в саквах самії злидні. Що ні хліба ні крихтини. Ані солі порошини! (Манж., Тв., 1955, 169); Вважаю труд свій за крихтину З того, що взяв на борги (Мал., Серце.., 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 353.