КРИХА́, и́, ж., розм., рідко. Те саме, що кри́хта 1, 2. Я навіть чую, як він [хліб] дихає. Зеленим зводиться лицем. Щоб серце радувать не крихою, Не перецвілим сухарцем (Мал., Полудень.., 1960, 126); За тую криху — мало гріху! (Номис, 1864, № 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 352.

Криха, хи, ж.

1) Кроха. За тую криху мало гріху. Ном. № 113.

2) Малость, небольшое количество. Ум. Кришечка, кришка. Кришечкою пасті розговілась. Г. Барв. 67. Ні кришечки, ні капельки. Ном. № 4241. (Черевань) хоч би кришечку перемінився. К. ЧР. 21. Немає хліба й кришки. Грин. III. 130. Всѣ эти уменшительныя употребляются также и какъ ласкательныя слова. Не говори мені сього, Маню, і не думай про се, моя кришечко! Кв. І. 40. Моя душечко, моя кришечко! Мет. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 307.