КРИТКОМА́, присл., діал. Крадькома. — Не чуже ж я візьму, а своє. Коли не дають самі, треба криткома брати (Гр., І, 1963, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 352.