КРИТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби; піддавати критиці. Моя мета була презентувати письменників, а не критикувати їх (Л. Укр., V, 1956, 295); Хлопці.. сиділи недалеко од їх [дівчат] і, критикуючи, назирали за ними (Вас., І, 1959, 154); До батька вона вже звикла, що цей без кінця дирекцію критикує (Гончар, Тронка, 1963, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 351.