КРИСТАЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. кристалі́т, у, ч.).

1. геол. Найдрібніші зародкові кристалоутворення в різновидах вулканічного скла.

2. мет. Дрібні неправильної форми кристали литого металу або сплаву, міцно зв’язані між собою. Звичайно метали і сплави складаються із кристалів неправильної форми — кристалітів (Токарна справа.., 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 349.