КРИСТАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кристалізува́ти; // у знач. прикм. * Образно. О ви, кристалізованії стони [стогони], Ви, сльози, перетоплені в алмази, .. Не покидайте ви мене (Фр., X, 1954, 154); // кристалізо́вано, безос. присудк. сл. * Образно. Чогось аж страшно, як подумаєш, скільки людської праці кристалізовано у сих виробах (Л. Укр., V, 1956, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 349.