КРИСТА́ЛИК, а, ч. Зменш. до криста́л 1. Перисті хмари найвищі, утворюються вони на висоті 10-12 км і складаються з дрібних кристаликів льоду (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); * У порівн. — Пишне марнослів’я не розчиняє гіркоти, що осіла на дно старої душі нерозчинними кристаликами (Вол., Місячне срібло, 1961, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 349.