КРИНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до крини́ця. Не плюй в маленьку криничку: пригодиться води напиться (Номис, 1864, №. 4478); Недалеко від яру, де була колись.. криничка, стоїть лісова сторожка (Стельмах, І, 1962, 255); Балка була.. суха,— тільки погожа вода з холодної кринички протікала по їй [ній] дзюркотливим струмочком (Гр., І, 1963, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 348.