КРИМЧАКИ́, і́в, мн. (одн. кримча́к, а, ч.; кримча́чка, и, ж.),

1. заст. Кримські татари. — Торгівлю [козаки] розпочали з кримчаками, ярлик собі виправили на безмитну торгівлю… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Надходив вечір, небезпека несподіваного наскоку.. кримчаків зростала з кожною хвилиною (Ле, Хмельницький, І, 1957, 321).

2. розм. Те саме, що кримча́ни. Машина летіла, спритно обминаючи засипані вирви від бомб і снарядів. Видно, шофер був кримчак (Кучер, Голод, 1961, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 347.