Крим, му, м. Крымъ. Годі, годі, чумаченьки, в Криму соли брати! Рудч. Чп. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 306.

Крим — півострів на півдні України, що омивається Чорним і Азовським морями; спочатку тут виникли античні грецькі поселен­ня, потім Тмутараканське князів­ство, що було тісно зв’язане з Ки­ївською Руссю, згодом провінція Золотої Орди, після розпаду якої виникло Кримське ханство (спочатку — васал Туреччини, а в 1783 р. було приєднане до Росії), з яким неодноразово вступало в су­тички запорозьке козацтво; як про непримиренних колись іновірців у народі кажуть: «Багато бід нам принесли хан кримський та Папа Римський»; «Спаси нас, Боже, од хана кримського та Папи Рим­ського»; півострів багатий на по­клади солі (озеро Сиваш), яку з давніх-давен чумаки вивозили в різні точки України; сіль цю нази­вали кри́мкою; тепер — Автономна Республіка Крим у складі України. Годі, годі, чумаченьки, в Криму солі брати! (пісня); Як хан долізе до Криму (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.