КРИЛЬЦЯ́ТА, ця́т, мн., рідко. Крильця. Метелик полетів.. за тою свічкою.., скільки сили було в його бідних крильцятах (Л. Укр., III, 1952, 475); Іван випростав палець. Сонечко опинилося на самій пучці, крильцята його розкрилися — і воно спурхнуло (Гуц., Скупана.., 1965, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 347.