КРИ́ЖКА, и, ж. Зменш. до кри́га 2. Малі Семченята.. задубілими пальцями витягали тонку крижку, гризли зубами і бухикали (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 343.

Крижка, ки, ж.

1) Ум. отъ крига.

2) — меду. Пчелиный сотъ. Вх. Зн. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 305.