КРИГОРУ́Б, а, ч.

1. Робітник, що заготовляє або розбиває Кригу. Біля кригорубів зібралося чимало дітвори (Шиян, Вибр., 1947, 212).

2. Сокирка, якою користуються альпіністи для вирубування східців у кризі під час підіймання на гору.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 342.