КРИВОРУ́КИЙ, а, е. Який має криві руки. — Геть.., криворукий! — крикнула вона (Епік, Тв., 1958, 293); — Ти.. такий, що й криворуким воювати будеш..,— говорив.. безногий інвалід (Іщук, Вербівчани, 1961, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 341.