КРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. Робити гримаси, неприродно вигинатися, звиватися. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282): Соломко враз перестав кривлятися, грізно глянув на своїх хлопців і очима показав на домкрат (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 155); // перен. Неприродно, непросто триматися; маніритися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 340.