КРЕ́ЧЕТ, а, ч. Великий хижий птах родини соколиних із чорно-сизим оперенням. Глянув [Тарас] на небо, на ключ кречетів і махнув хусткою (Довж., І, 1958, 262); З денних хижаків у тундрі.. найбільш характерний.. кречет (Посібник з зоогеогр., 1956, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 337.

Кречет, та, м. Кречетъ. Закуркають кречети сизі. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 303.