КРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. перех. Проводити риси, лінії (на папері, землі тощо). Калашник.. креслив щось на снігу гострим залізним зубком великих вил (Епік, Тв., 1958, 414); * Образно. Німецькі ракети креслили небо (Ю. Янов., І, 1958, 304); Сокіл креслить блакить (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 287).

2. перех. і неперех. Робити, виготовляти креслюнок, схему тощо. За столиком машиніст-підпільник креслить рисунок вагона (Баш, П’єси, 1958, 41); — Я таки навчу вас креслити, зроблю своєю помічницею (Дмит., Розлука, 1957, 286); Два дні я місця собі не знаходив. Спробував креслити діаграми.. і переплутав цифри (Грим., Подробиці.., 1956, 105).

3. перех., перен., рідко. Те саме, що наміча́ти 2; накреслювати (у 2 знач.). Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Рильський, III, 1961, 313); Вони [гідрологи] найперші креслять Новим річкам маршрут (Наш., Вибр., 1957, 128).

4. перех. і неперех., рідко. Те саме, що закре́слювати;перекреслювати. Писав і креслив, А вранці кинув на ріку (Рильський, II, 1960, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 336.