КРЕ́СЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач кре́слити 1, 2. Кімната Панащенка в новому житловому будинку. Етажерка з книгами, на столі аркуші паперу, прилади для креслення (Дмит., Драм. тв., 1958, 366); Тамара зайнялась своїми справами — треба було.. закінчити креслення карти розташування пристаней (Хижняк, Тамара, 1959. 106).

2. техн. Умовне графічне зображення якогось об’єкта (машини, споруди тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо; кресленик, креслюнок. Будівля в риштованні. Носять цеглу, вимірюють, проходять студенти з кресленнями (Мик., І, 1957, 168); Мишуня подумав, що Семен Ларивонович.. покаже креслення вітродвигуна, над яким морочився бригадир цілу зиму (Ю. Янов., II, 1954, 135).

3. Навчальний предмет у загальноосвітній школі, завданням якого є навчити учнів креслити (у 2 знач.). У 1958 році в Київському художньому інституті відкрито художньо-педагогічний факультет, що готує викладачів малювання й креслення (Мист., 1, 1966, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 336.