КРЕ́ПОВИЙ, а, е. Зробл., пошитий із крепу. Ліва [щока] темніла під напівспущеним чорним креповим покривалом (Л. Укр., III, 1952, 713).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 335.