КРЕМІНЬ, меню, ч. Дуже твердий мінерал — кварц чорного, бурого або жовтого кольору, який у давнину використовували для добування вогню. Крізь камінь, кремінь — рік у рік Прорубує тропи робітник (Рильський, І, 1956, 114); Однією з різновидностей кварцу є кремінь (Заг. хімія, 1955, 445); * Образно. На серці в мене кремінь — хай же спів твій його підточить і в безодню скине (Л. Укр., І, 1951, 429); * У порівн. Ти мусиш йому доводити, стояти за правду, як кремінь (Гончар, Тронка, 1963, 294); // Шматок такого мінералу для викрешування вогню. Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула.. іскра (Коцюб., І, 1955, 346); На шитому чабанському поясі висить гаман з люлькою, тютюном та кременем (Стельмах, І, 1962, 43); // перен. Про міцну здоров’ям людину. Хоч вони майже одного віку з Турбаєм, але Іван Юхимович — це кремінь (Руд., Остання шабля, 1959, 30); // перен. Про тверду характером людину. Та й Настуся сумує: батько кремінь, не подається (Барв., Опов.., 1902, 454); Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (Головко, II, 1957, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 334.