КРЕКОТА́ТИ, о́че, недок. Те саме, що кректа́ти 2. По траві йти не можна, колеться, жаби крекочуть на сухоліття (Горд., Чужу ниву.., 1939, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 333.