КРЕ́ЙДА, и, ж. М’який білий вапняк, що використовується в хімічній, паперовій та ін. галузях промисловості. Крейда, пісок, червонясте та сіре каміння Скрізь понад шляхом нависло, неплідне та голе (Л. Укр., І, 1951, 151); Крейда є найбільш цінною породою для вапнування (Добрива.., 1956, 118); // Грудка такого вапняку, порошок або їх розчин, що вживається для білення, писання тощо. Стеля вибілена крейдою з чорними мережками по краях (Стор., І, 1957, 234); В напівпіднятій руці вона все ще тримала грудочку крейди (Сміл., Сашко, 1954, 228); * У порівн. Карпо.. став непорушно.., білий, як крейда (Н.-Лев., П, 1956, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 332.