КРАЄВИ́Д, у, ч. Місцевість, що відкривається перед очима; пейзаж, ландшафт. Очі його розбігалися по неширокім, але розкішнім гірськім краєвиді (Фр., III, 1950, 8); З скелі одкривається чудовий широкий краєвид на море (Коцюб., III, 1956, 351); За вікном вагона щохвилини виростали все нові й нові краєвиди (Руд., Остання шабля, 1959, 66); // Художнє зображення природи на картині. Ходив [Саранчук] по крамниці і розглядав картини по стінах. Було їх чимало тут. Справді, як виставка,— краєвиди, жанрові картини (Головко, II, 1957, 453).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.