КРАХ, у, ч.

1. У буржуазних країнах — розорення, банкрутство (у 1 знач.). Галицькі нафтярі .. обмежували продукцію, боячися краху (Фр., VIII, 1952, 407); Не сплять королівські банкіри та фінансисти, вигадують, як відстрочити невідхильний ганебний крах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594); Початок кризи в Сполучених Штатах Америки супроводився масовим крахом банків, фінансових і промислових компаній (Нова іст., 1956, 165).

2. перен. Цілковитий провал чогось; невдача, катастрофа (у 2 знач.). Крах колоніальної системи імперіалізму — одна з знаменних рис нашої епохи (Ком. Укр., 2, 1961, 42); Марина ще не вірила, що настав крах усім її мріям, усім сподіванням (Дмит., Наречена, 1959, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 330.