КРАСІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. розм., рідко. Те саме, що красува́тися 1, 4. Світло.. яріло.. на дівочих та молодичих білих, синіх, червоних, зелених та рябих убраннях, що красіли, як весняний цвіт (Л. Укр., III, 1952, 670).
2. діал. Червоніти, шарітися. Красіє, як рак в окропі (Гал.-руські.. приповідки, II, 1908, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 327.