КРАСУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до красу́нь. Пан Купа квапився додому, де зостався з його жінкою чепурненький красунчик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 329.