КРАСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до красу́нь. Вуса крутить красунець (Мал., Звенигора, 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 329.