КРАСУ́ЛЯ, і, ж., діал. Красуня. Закохався [Грицько] в сусідчину наймичку — веселу, моторну й робочу дівчину, хоч і невелику красулю (Мирний, І, 1949, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 329.

Красуля, лі, ж. Насѣк. Calomosa sycorhanta. Вх. Пч. І. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 301.