КРАСУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. красува́тися 4. Чутки пливли, як хмари .., носились в повітрі, мов пил з квіток в час красування ниви (Коцюб., II, 1955, 42); Ще жила пшениця у красуванні.., а на дворі радгоспівськім до.. жнив готувалися (Колг. Укр., 7, 1958, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 329.

Красування, ня, с.

1) Красованье, состояніе того, кто или что красуется.

2) Цвѣтеніе (о хлѣбахъ). Ум. Красуваннячко. Грин. III. 404.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 301.