КРАСОТА́, и́, ж. Те саме, що краса́ 1, 3. Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Гл., Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Шевч., II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Довж., І, 1958, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.