КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Мені взагалі не слід би довгих листів писати, та все не вмію стримувати свою красномовність (Л. Укр., V, 1956, 390); Хоч красномовністю не відзначалася [Марія Іванівна], але цього разу була немов у натхненні (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 97); // Майстерність, доладність мови. Думка Сагайдачного, підтримана красномовністю Собєського, перемогла (Мак., Вибр., 1956, 533).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.