КРАСНОМО́ВНО. Присл. до красномо́вний. Ніна говорила переконливо й красномовно (Донч., V, 1957, 377); Павлюк з Дудником красномовно переглянулись (Кач., Вибр., 1953, 276); Змінюється пейзаж Черкащини.. Про це красномовно розповідає велична комсомольська будова (Цюпа, Україна.., 1960, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.