КРАПОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до кра́пати. Тим часом дощ напускався, крапотів наче з ясного неба (Гончар, III, 1959, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 326.