КРАМНИ́ЦЯ, і, ж. Приміщення для роздрібної торгівлі; магазин (у 1 знач.). На базарі стоять рядками малесенькі крамниці (Н.-Лев., І, 1956, 50); В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди чумак заходить З мазницею сміло (Рудан., Тв., 1956, 112); Між ділом він мав на меті зайти до крамниці й купити книгу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18); Перед хлібною крамницею.. стояла автомашина з причепом, з якої носили хліб у магазин, .. навпроти, в овочеву крамницю, приймали свіжу зеленину (Томч., Готель.., 1960, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 323.

Крамниця, ці, ж.

1) Лавка. Завів крамницю з тютюном. Левиц. Пов. 6. Зайшов собі в таку крамницю, де продають фиги-миги і всякі ласощі. Гатц. 62.

2) Дощечка у сапожниковъ, на которой рѣжутъ товаръ и выстругиваютъ гвозди. Конст. у. Ум. Крамничка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 299.