Крамарь, ря, м.

1) Купець, торговецъ, лавочникъ. Геть к нечистому, переяславський крамарю!. Се то, бач, що Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К. ЧР. 25. Були і крамарі, цехові, чумаки і запорожчики. Стор. МПр. 126.

2) Разнощикъ товара, преимущественно краснаго, коробейникъ. Ум. Крамарик. Мил. 95. Крамарочок. Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку. Мет. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 299.