Кракати, каю, єш, гл.

1) Каркать. Як летіла ворона до гори, то й кракала. Ном.

2) Таскать? Да мене жиди злапали, за чуприпу кракали. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 298.