КРА́ДЬКИ, присл., розм. Те саме, що крадькома́. Гнувся [Петрик] додолу, як лоза від вітру, .. а очима крадьки папоротиного цвіту шукав (Черемш., Тв., 1960, 37); Сіла [Мар’яна] .. на полу й крадьки зиркнула блискучими очима на Гната (Вирган, В розп. літа, 1959, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.