КРА́ГИ, краг, мн. (одн. кра́га, и, ж.). Накладні шкіряні халяви до черевиків. Сотник роздратовано цьвохнув себе стеком по крагах (Панч, І, 1956, 160); Проти сонця Генріх аж виблискував у жовтих черевиках і крагах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.