КРАВЧИ́НА¹, и, ч., розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. До нас почав вчащать захожий парубок кравчина,— прийде з шиттям було й сидить… (Фр., XIII, 1954, 113).

КРАВЧИ́НА², и, ж. Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст. зібрав Наливайко. Кравчина запорізька До Хотиї поспішала (Укр.. думи.., 1955, 124); Обізвався Наливайко — Не стало кравчини! (Шевч., І, 1951, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.

Кравчина, ни, ж. Названіе войска, собраннаго въ концѣ XVI в. С. Наливайкомъ. Обізвався Наливайко — не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув. Шевч. 52. Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала. Срезн., Запорож. Стар. І. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 297.

кравчи́на — козацько-селянське військо, яке наприкінці XVIст. зі­брав Северин Наливайко; назва, можливо, пов’язана з імовірним походженням Наливайка з реміс­ничої родини або з цеху кравців; Т. Шевченко в своїх творах двічі називає його Кравченком, зокре­ма в поемі «Тарасова ніч». Кравчи­на запорозька до Хотині поспішала (дума); Обізвався Наливайко — Не стало кравчини! (Т. Шевченко); Славна стала та кравчина, як на Польщу стала (І. Срезнєвський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 313.