КОШОВИ́Й, а, е, іст.

1. Прикм. до кіш² 1, 2. Кошовий отаман.

2. у знач. ім. кошови́й, во́го, ч. Вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі. У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового Нараді прохало (Шевч., І, 1951, 284); Стояв кошовий і дивився на своє військо, як на розбурхане море (Довж., І, 1958, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 317.

Кошовий, а́, е́

1) Относящійся къ кошу.

2) Только м. р. Кошевой, начальникъ Запорожской Сѣчи. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти, ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Грин. III. 602.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 296.

кошови́й — вождь, отаман козаків на Запорозькій Січі; спочатку кошових називали гетьманами, а коли титул гетьмана став визнача­ти провідника Української козаць­кої держави, назва кошового [ота­мана] закріпилася за головним провідником Запорозької Січі. У неділю вранці синє море грало, Товариство кошового На раді прохало (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312-313.