КОШЛА́ТИТИСЯ, иться і КО́ШЛАТИСЯ, ається, недок. Бути, ставати кошлатим. Над лобом безладно кошлатився напівсивий.. чуб (Коз., Зол. грамота, 1939, 64); * Образно. На верхах високих верб.. кошлатиться паморозь (Стельмах, Хліб.., 1959, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 317.