КОЧЕРЖИ́ЛНО, а, с., розм. Держак кочерги (у 1 знач.). Рубай, сину, ясенину, буде кочержилно (Чуб., V, 1874, 879).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 315.