КОХА́НОК, нка, ч., розм. Те саме, що коха́нець. Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Март., Тв., 1954, 283); Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Укр.. лір. пісні, 1958, 471).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 313.

Коханок, нка, м. = Коханець. Росказала гайдамаці, хто вона, і як її пустив старий чоловік до коханка. Стор. І. 35. І сама тобі коханка передам. Сніп. 63. Ум. Коханочок. Рибалочки-коханочки та рибку ловили. Мил. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 294.