КОХА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до коха́ння. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він — а сумує! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Цілую тебе, друже мій, серденько моє, коханнячко солодке (Коцюб., III, 1956, 170); [Маруся:] Спасибі тобі, мій батеньку. За твоє коханнячко! (Н.-Лев., II, 1956, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 313.