КО́ФТА, и, ж.

1. Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг. Лишившись у в’язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (Донч., VI, 1957, 127); Біля яблуні стояла.. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (Сенч., На Бат. горі, 1960, 23).

2. розм., рідко. Коротке тепле жіноче пальто. Кофта була обшита малиновим оксамитом (Н.-Лев., IV, 1956, 66); На низеньких вішалках — багато дитячої одежі: свитки, кожушки, материні кофти (Головко, II, 1957, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 312.